Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.10.2015 року у справі №911/1154/15
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №911/1154/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 911/1154/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Кочерової Н.О.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Одеський коровай"

на рішення господарського суду Київської області

від 14.03.2016 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 25.05.2016 року

у справі № 911/1154/15

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства

"Одеський коровай";

2. Публічного акціонерного товариства

"Кримхліб";

3. Публічного акціонерного товариства

"Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"

про визнання договорів недійсними

за участю представників:

позивача - Волощука О.М., Ягодки О.О.

відповідачів - 1) Косицької В.Ю.

2) не з'явились

3) не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", в подальшому переіменований на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", Публічного акціонерного товариства "Кримхліб", Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсними додаткової угоди №16 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Кримхліб" та ПАТ "Одеський коровай", та додаткової угоди №14 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Симферопольський комбінат хлібопродуктів" та ПАТ "Одеський коровай".

Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2016 року (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року (судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові зі встановленням факту укладення спірних угод.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2010 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк) та ВАТ "Одеський коровай", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Одеський коровай" (позичальник), укладено договори про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 і № 18-В/10, за умовами яких банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом, відповідно, 327 908 186 рос. рублів та 205 51 153,05 рос. рублів.

Пунктами 11.7 цих договорів передбачено, що договір може бути змінений (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) тільки за взаємною згодою банку і позичальника за умови, що такі зміни викладені в письмовій формі.

На виконання умов цих договорів позивачем надано ПАТ "Одеський коровай" 343 344 843 рос. рублів за договором № 17-В/10 та 48 974 124,90 грн. за договором № 18-В/10.

27.02.2014 між ПАТ "Одеський коровай" (первісний боржник) та ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (новий боржник) підписано трьохсторонню додаткову угоду № 14 переведення боргу до договору № 17-В/10, а також цього ж дня між ПАТ "Одеський коровай" (первісний боржник) та ПАТ "Кримхліб" (новий боржник) підписано трьохсторонню додаткову угоду №16 переведення боргу до договору № 18-В/10 та направлено вказані угоди для підписання третій стороні - кредитору ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

За умовами проектів вказаних угод №№ 14, 16 первісний боржник переводить на нових боржників, а нові боржники приймають до виконання зобов'язання, відповідно, за договорами № 17-В/10 і № 18-В/10 з урахуванням вже укладених додатків та додаткових угод до них, а саме: зобов'язання з повернення кредиту, зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та/або інших можливих платежів, а також всіх зобов'язань, передбачених договорами № 17-В/10 і № 18-В/10.

Суми невиконаного (непогашеного) зобов'язання зі сплати виданих кредитів первісного боржника за договорами № 17-В/10 і № 18-В/10 станом на день укладення угод склали, відповідно, 226 648 682 рос. рублів і 4 6035 672,90 грн., що не заперечується сторонами.

З дати підписання угод №№ 14, 16 зобов'язання первісного боржника, що виникли на підставі договорів №17-В/10 і №18-В/10 перед кредитором в сумах, відповідно, 226 648 682 рос. рублів і 46 035 672,90 грн., вважаються припиненими у зв'язку з укладенням між первісним боржником, новим боржником та кредитором цих додаткових угод про переведення боргу.

Пунктами 9.1 проектів угод №№ 14, 16 передбачено, що угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками. В разі, якщо одна із сторін не підписує зазначену угоду, вона направляється такій стороні для її додаткового вивчення і надання своїх пропозицій і заперечень. В разі неповернення направленого примірника додаткової угоди в термін 7 календарних днів та неотримання пропозицій чи заперечень, угода вважається укладеною в запропонованій редакції після спливу строку, наданого для її відповіді.

У зв'язку з укладенням між відповідачами 27.02.2014 угод №№ 14, 16, ТОВ "Одеський коровай" надіслало їх ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" для ознайомлення та надання заперечень або протоколу розбіжностей протягом 7 днів з моменту їх отримання. Також повідомлено, що у разі неотримання відповіді, зазначені правочини будуть вважатись погодженими та укладеними між трьома сторонами в запропонованій і направленій йому редакції.

Угоди №№ 14, 16 за своїм змістом передбачають встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків для ПАТ "Одеський коровай", ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та, відповідно, ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (угода №14) і ПАТ "Кримхліб" (угода №16).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Сбербанк" послалось на невідповідність цих угод №№ 14, 16 вимогам ст. 520 Цивільного кодексу України, оскільки дані угоди ним, як стороною, не підписані, відсутня згода позивача, як кредитора за договорами №17-В/10 і №18-В/10, а тому є недійсними відповідно до частин першої та третьої статті 215, частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на надання позивачем мовчазної згоди на укладення спірних угод у розумінні ч. 2 ст. 642 ЦК України, що підтверджується відсутністю надіслання ним заперечень проти їх укладення протягом семи днів з моменту отримання надісланих проектів угод, ТОВ "Одеський коровай" заперечило проти позовних вимог.

Згідно статей 205-208 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано виходив з відсутності підстав для визнання недійсними спірних угод, які не були вчинені, оскільки позивачем не надано належних доказів отримання банком пропозиції на їх укладення, тобто оформлена належним чином письмова згода банку відсутня. При цьому, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, згода банку повинна бути виражена у письмовій формі шляхом підписання та скріплення печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 510 цього ж Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Одним з видів заміни особи у зобов'язанні є переведення боргу, наслідком якого є вибуття первісного боржника із зобов'язання і вступ у зобов'язання нового боржника, коли відбувається заміна суб'єктного складу зобов'язання із збереженням первісного змісту такого зобов'язання.

У силу ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому згідно ст. 521 цього ж Кодексу форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто вчиняється у такій самій формі, що і правочин, борг за яким передається новому боржнику.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною четвертою цієї статті визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу чч. 1, 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами).

В п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепту стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас, визначення договору, як неукладеного, може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Оскільки встановлення факту вчинення оспорюваних правочинів є необхідною передумовою для вирішення спору щодо їх недійсності, а вказані багатосторонні угоди підписані лише двома сторонами, обставини отримання акцепту на їх укладення ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" і вчинення кожною зі сторін певних дій, які свідчать про фактичне укладання чи виконання спірних угод не встановлені, тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову грунтується на вимогах закону.

При цьому, судами обгрунтовано спростовано посилання ПАТ "Одеський коровай" про наявність доказів отримання акцепту на укладення зазначених угод ПАТ "Сбербанк" з врахуванням та здійсненням аналізу представлених доказів.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що наведені позивачем підстави для визнання договорів недійсними не знайшли свого підтвердження, оскільки угоди №№ 14, 16 не були вчинені, а тому не можуть бути визнані недійсними.

Доводи касаційної скарги щодо укладення спірних угод та, відповідно, переведення боргу і заміни боржників за договорами про відкриття кредитної лінії не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій, в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України, врахували наведене, всебічно, повно й об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшли вірного висновку про недоведеність і необґрунтованість позовних вимог, прийнявши обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року у справі № 911/1154/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.О. Кочерова Н.Г. Дунаєвська